Зміст
Сучасна онкологія налічує сотні різних злоякісних захворювань, і кожне з них має свої особливості розвитку, симптоми та підходи до лікування. Зазвичай із назвами на кшталт раку легень, молочної залози чи печінки все більш-менш зрозуміло – вони вказують на орган, у якому виникла пухлина. Проте існують онкологічні захворювання, природа яких викликає значно більше запитань. Одне з них – лімфома. Багато людей не до кінця розуміють, що саме означає цей діагноз, де виникає пухлина та чому захворювання може проявлятися зовсім по-різному в різних пацієнтів. У цій статті розберемося, що таке лімфома, які її види існують, на які симптоми варто звернути увагу та які можливості лікування пропонує сучасна онкологія.
Що таке лімфома?
Лімфома – це група злоякісних захворювань, які розвиваються з лімфоцитів – клітин імунної системи, відповідальних за захист організму від інфекцій та інших чужорідних агентів. Через генетичні порушення такі клітини втрачають контроль над власним ростом, починають безконтрольно розмножуватися та поступово витісняють здорові клітини імунної системи.
Попри поширену думку, лімфома – це не лише рак лімфатичних вузлів. Лімфоцити присутні в багатьох тканинах організму, тому пухлинний процес може розвиватися не тільки в лімфовузлах, а й у селезінці, кістковому мозку, шлунково-кишковому тракті, легенях, шкірі та інших органах. Саме цим пояснюється велика різноманітність симптомів і клінічних проявів захворювання. Сьогодні онкогематологи виділяють понад 80 різних типів лімфом. Одні з них характеризуються повільним перебігом і можуть роками майже не впливати на самопочуття людини, натомість інші потребують швидкого початку лікування.
Види лімфом: В-клітинні та Т-клітинні
Лімфоми класифікують залежно від того, який тип лімфоцитів став джерелом злоякісних змін. Найчастіше захворювання розвивається з В-лімфоцитів – клітин, які відповідають за вироблення антитіл і допомагають організму боротися з інфекціями. Значно рідше пухлинний процес виникає з Т-лімфоцитів, що відіграють важливу роль у регуляції імунної відповіді та знищенні атипових клітин. Від типу лімфоми залежать особливості перебігу хвороби, прогноз і вибір лікування, тому точне визначення підтипу захворювання є одним із найважливіших етапів діагностики.
| Характеристика | В-клітинні лімфоми | Т-клітинні лімфоми |
|---|---|---|
| Поширеність | Близько 85–90% усіх лімфом | Близько 10–15% випадків |
| Клітини походження | В-лімфоцити | Т-лімфоцити |
| Особливості | Найбільш різноманітна група лімфом з різною швидкістю росту та прогнозом | Рідкісна група захворювань, яка часто потребує спеціалізованого підходу до лікування |
| Поширені підтипи | Дифузна В-великоклітинна лімфома, фолікулярна лімфома, мантійноклітинна лімфома, лімфома маргінальної зони | Ангіоімунобластна Т-клітинна лімфома, периферична Т-клітинна лімфома, шкірні Т-клітинні лімфоми |
| Прогноз та лікування | Значно варіюються залежно від підтипу | Також залежать від конкретного виду та стадії захворювання |
Важливо розуміти, що поняття В-клітинна лімфома або Т-клітинна лімфома не є остаточним діагнозом. Кожна з цих груп об’єднує десятки окремих захворювань, які можуть суттєво відрізнятися між собою. Тож після виявлення лімфоми пацієнту зазвичай призначають додаткові лабораторні та молекулярно-генетичні дослідження, які дозволяють визначити точний підтип пухлини. Ця інформація допомагає лікарям оцінити прогноз захворювання та підібрати найбільш ефективну тактику лікування для конкретного пацієнта.
Симптоми лімфоми: коли варто звернутися до лікаря
Прояви лімфоми можуть суттєво відрізнятися залежно від її типу, стадії захворювання та органів, які залучені до патологічного процесу. Проте найпоширенішою ознакою залишається збільшення лімфатичних вузлів. Найчастіше пацієнти помічають безболісне ущільнення на шиї, під пахвами або в паховій ділянці. Водночас збільшені лімфовузли можуть розташовуватися і глибше – у грудній або черевній порожнині, тому довгий час залишаються непомітними та виявляються лише під час обстеження.
Окрім локальних проявів, лімфома часто супроводжується так званими B-симптомами – системними ознаками, які свідчать про активність захворювання в організмі.
| Симптом | Як проявляється |
|---|---|
| Підвищення температури | Температура понад 38°C без ознак інфекції, часто у вечірній час |
| Нічна пітливість | Рясне потовиділення під час сну, яке може вимагати зміни одягу або постільної білизни |
| Незрозуміла втрата ваги | Зниження маси тіла більш ніж на 10% протягом останніх 6 місяців без дієт чи фізичних навантажень |
| Постійна втома | Відчуття виснаження, яке не минає після відпочинку |
| Свербіж шкіри | Може виникати без висипань та інших очевидних причин |
У деяких випадках симптоми залежать від того, який орган уражений лімфомою. Наприклад, при залученні органів грудної клітки можуть з’являтися кашель, задишка або відчуття тиску в грудях. Якщо захворювання вражає шлунково-кишковий тракт, можливі біль у животі, порушення травлення або зміни випорожнень. Важливо розуміти, що жоден із цих симптомів сам по собі не означає наявність лімфоми. Однак якщо збільшені лімфатичні вузли або перелічені скарги зберігаються протягом кількох тижнів, варто звернутися до лікаря та пройти обстеження.
Фактори ризику розвитку лімфоми
У більшості випадків лікарі не можуть назвати одну конкретну причину розвитку лімфоми. Проте відомо, що деякі стани та захворювання здатні підвищувати ризик появи злоякісних змін у лімфоцитах. Водночас наявність факторів ризику не означає, що у людини обов’язково діагностують лімфому, так само як і їх відсутність не гарантує повного захисту від захворювання.
До факторів, які можуть підвищувати ризик розвитку лімфоми, належать:
- Чоловіча стать.
- Старший вік (для багатьох видів лімфом ризик зростає з роками).
- Аутоімунні захворювання, за яких імунна система атакує власні тканини організму.
- Вроджені або набуті імунодефіцитні стани.
- Тривалий прийом імуносупресивних препаратів після трансплантації органів.
- Хронічні вірусні інфекції, зокрема вірус Епштейна-Барр (EBV), вірус імунодефіциту людини (ВІЛ), гепатити B і C.
- Деякі хронічні бактеріальні інфекції.
- Перенесена в минулому хімієтерапія або променева терапія.
- Наявність близьких родичів, які хворіли на лімфому або інші онкогематологічні захворювання.
Важливо зазначити, що більшість пацієнтів із лімфомою не мають одразу кількох факторів ризику, а іноді – жодного з відомих. Саме тому особливу увагу варто приділяти не лише факторам ризику, а й можливим симптомам захворювання.
Як сьогодні лікують лімфому в Україні?
Лікування лімфоми сьогодні підбирається індивідуально для кожного пацієнта. Вибір терапії залежить від типу захворювання, стадії, швидкості його прогресування та загального стану здоров’я людини. Сучасні протоколи можуть включати хімієтерапію, імунотерапію, таргетну терапію, променеве лікування або комбінацію кількох методів. Для окремих форм лімфом також застосовується високодозова терапія з подальшою трансплантацією стовбурових клітин. Завдяки появі нових препаратів та персоналізованому підходу результати лікування багатьох видів лімфом сьогодні значно кращі, ніж ще 10–15 років тому.
Пройти повний шлях – від точної діагностики до лікування та подальшого спостереження – в Україні можна в Лікарні ізраїльської онкології LISOD. Це одна з найвідоміших спеціалізованих онкологічних лікарень країни, яка працює з 2007 року та впроваджує міжнародні стандарти доказової медицини. У LISOD пацієнтам доступні сучасні методи діагностики, консультації онкогематологів, хімієтерапія, променева терапія та інші види протипухлинного лікування. Важливою перевагою є мультидисциплінарний підхід, коли тактику ведення пацієнта спільно визначають лікарі різних спеціальностей. Лікарня є членом Європейської організації з дослідження та лікування раку (EORTC), а протягом майже двох десятиліть її фахівці допомогли десяткам тисяч пацієнтів з України та інших країн пройти лікування онкологічних захворювань.
Сьогодні діагноз лімфома вже не сприймається як безвихідна ситуація. Багато форм захворювання успішно лікуються, а деякі пацієнти після терапії повертаються до звичного життя на довгі роки. Саме тому найважливіше після встановлення діагнозу – не втрачати час. Своєчасне звернення до спеціалізованого онкологічного центру та початок лікування відповідно до сучасних міжнародних рекомендацій дають найкращі шанси на досягнення ремісії та контроль захворювання.
